Музей Прадо — скарбниця європейського мистецтва

Museo Nacional del Prado — один із найбільших і значущих музеїв образотворчого мистецтва не лише в Іспанії, а й у Європі. Він є частиною «Золотого трикутника» Мадрида разом із Museo Nacional Centro de Arte Reina Sofía та Museo Nacional Thyssen-Bornemisza, а також входить до двадцятки найвідвідуваніших музеїв світу.

Національний музей Прадо в Мадриді — справжня скарбниця європейського образотворчого мистецтва. Його колекція налічує понад 8600 полотен великих майстрів XII-XIX століть, а також зібрання скульптур, малюнків, фотографій, друкованих видань та виробів декоративно-прикладного мистецтва.

На знайомство з музеєм Прадо варто виділити бодай один день. Щоб отримати максимальне задоволення від відвідування цього чудового місця, не намагайтеся побачити все і відразу. Ви втомитеся від біганини по залах і не зможете повною мірою насолодитися шедеврами. Ознайомтеся з нашим описом музею Прадо, щоб спланувати свій візит та обрати, що подивитися насамперед. А час, що залишиться, можна витратити на знайомство з менш відомими шедеврами. Наприклад, вирушити до зали 51C на першому поверсі та помилуватися фресками з двох скитів XII століття.

Музей Прадо: коротка історія

Історія музею Прадо почалася ще за правління імператора Священної Римської Імперії Карла V Габсбурга (1500–1558), також відомого як Карлос I. Він першим з іспанських монархів задумався про збереження та передачу у спадок шедеврів живопису. Свою колекцію образотворчого мистецтва він залишив синові — Філіпу II.

Будівля, в якій відкрився музей мистецтв Прадо, була спроектована в 1785 році архітектором Хуаном де Вільянуева за наказом короля Карла III. Спочатку передбачалося, що в ній буде знаходитись Кабінет природознавства. Будівництво велося до 1808 року, але відкриттю завадило вторгнення французьких військ. В 1814 році повернувся з вигнання онук Карла III — король Фернандо VII. Монарх, натхненний своєю дружиною — королевою Ізабеллою Марією де Браганса, вирішив відкрити у приміщенні Королівський музей картин та скульптур. Він мав презентувати художнє надбання корони та продемонструвати іншим країнам Європи всі переваги іспанського образотворчого мистецтва.

Музей Прадо відкрився для публіки у листопаді 1819 року. У його першому каталозі, присвяченому виключно іспанському живопису, було всього 311 картин, хоча зібрання на той час налічувало понад 1500 полотен. Його основою стала королівська колекція, яку почав збирати Карл V та продовжили наступні покоління Габсбургів та Бурбонів.

У 1868 році, після зверження королеви Ізабелли II, музей був націоналізований і отримав свою нинішню назву — Museo Nacional del Prado. З того часу його колекція постійно збільшувалася завдяки заповітам, пожертвуванням та покупкам.

Про будівлю музею Прадо

Як сказано вище, будівля, в якій сьогодні знаходиться Національний музей Прадо, була спроектована архітектором Хуаном де Вільянуева. Вона має прямокутну основу довжиною 200 метрів та два фасади. Один із них виходить на алею Прадо, а другий — у парк Буен-Ретіро. Попри те, що будівля сильно постраждала під час вторгнення французів, її вдалося зберегти у первозданному вигляді. Цей чудовий зразок неокласицизму є однією з архітектурних перлин Мадрида.

З моменту відкриття музею Прадо його колекція постійно збільшувалася, тому будинок постійно модернізувався та розширювався. З 1900 до 1960 року до нього додали кілька невеликих павільйонів. Другим етапом стало приєднання двох найближчих будівель. Це були Касон-дель-Буен-Ретіро і Salón de Reinos — все, що збереглося від грандіозного ансамблю палацу Буен-Ретіро.

Остання масштабна модернізація музею Прадо відбулася у 2007 році. За проектом іспанського архітектора Рафаеля Монео експозиційний зал у головній будівлі було збільшено до 16 000 м², а поряд звели корпус у модерністському стилі, названий El Cubo de Moneo. З основною будівлею музею він з’єднується підземною галереєю, в якій розташовані магазин та кафетерій.

Експозиція музею Прадо: найвідоміші твори

Спочатку у колекції музею Прадо були лише картини іспанських художників. Але за кілька століть зібрання значно збільшилося і зараз включає також роботи італійських, фламандських, німецьких, нідерландських та французьких майстрів. На сьогоднішній день Museo Nacional del Prado володіє однією з найкращих у світі колекцій європейського мистецтва, що датується XII — початком XX столітя.

Звісно, навіть за цілий день неможливо побачити усі шедеври музею Прадо. Але познайомитися з найвідомішими картинами ви встигнете. Спланувати візит допоможе наш огляд музейної експозиції. А якщо не бажаєте витрачати час на планування та очікування у черзі, замовте екскурсію музеєм Прадо з гідом.

Роботи художників іспанської школи живопису

Музей Прадо володіє найбільшою колекцією іспанського живопису у світі. Експозиція займає аж три поверхи і налічує понад 2800 полотен, датованих XII — початком XIX століть. Особливо значними є зібрання  робіт Гойї (130 одиниць) та Веласкеса (48). Також у галереях представлені шедеври Хуана де Фландеса, Педро Берругете, Луїса де Моралеса, Сурбарана, Корреа дель Вівара, Хуана де Хуанеса, Ель Греко, Майно, Рібера, Алонсо Кано, Мурільо, Луїса Мелендеса, Байє.

Гойя (1746-1828 рр.)

Франсіско Хосе де Гойя-і-Лусьєнтес — один з найяскравіших представників епохи романтизму. Він народився 1746 року в Сарагосі та навчався у місцевій майстерні живописця Лусана-і-Мартінеса. Пізніше — жив і працював у Римі та Мадриді, був придворним художником іспанських королів Карла IV та Фердинанда VII.

За півстоліття творчого життя Гойя написав близько 700 картин, зробив 280 офортів та близько 1000 малюнків та картонів для гобеленів. Художник працював у різних жанрах, створюючи портрети, натюрморти, історичні та релігійні сюжети. Ті, кого цікавить Гойя в Прадо, точно залишаться задоволеними, адже в музеї зібрана найбільша у світі колекція робіт художника та представлені найвідоміші його полотна.

На знайомство з усіма картинами Гойї в Прадо потрібно багато часу, але деякі з них варто побачити обов’язково. Почніть із роботи «Розп’яття», яка зображує мученицьку смерть Христа. У ній виразно проявився зв’язок творчості художника з релігією. Ще одне цікаве полотно на релігійну тему — «Святе Сімейство з немовлям Іоанном Хрестителем».

Улюбленими моделями Гойї були красуні з народу — так звані «махи». У музеї Прадо представлені дві знамениті роботи з цього циклу — «Маха одягнена»  і «Маха оголена». В останні роки життя художник написав картину «Молочниця з Бордо». Моделлю стала його далека родичка Розаріо, яка допомагала вести господарство.

З 1819 по 1823 Гойя створив серію з 14 фресок, що отримали назву «Похмурі картини». Усі вони були перенесені на полотно і зараз зберігають у музеї Прадо. Обов’язково виділіть час на ознайомлення з цими незвичайними творами.

Ель Греко (1540-1614 рр.)

Доменікос Теотокопулос, більш відомий як Ель Греко — живописець, архітектор і скульптор грецького походження. Він народився на Криті, навчався іконопису у Венеції, працював у Римі і лише у 1577 році приїхав до Іспанії. До самої смерті Ель Греко жив у Толедо, і саме тут він написав найкращі свої твори.

Знайомство з шедеврами Ель Греко в Прадо принесе особливе задоволення поціновувачам Іспанського Ренесансу. В експозиції представлена найзнаменитіша картина художника — «Лицар з рукою на грудях», яка вважається одним із найкращих зразків портретного живопису XVI століття. Інші відомі роботи в цьому жанрі — «Портрет молодого джентльмена», «Портрет лікаря», «Літній джентльмен».

Варті уваги й полотна Ель Греко, створені у жанрі релігійного живопису. Найцікавіші серед них — «Зібрання Святого Духа», «Свята Трійця», «Хрещення», «Коронування Діви Марії».

Веласкес (1599-1660 рр.)

Дієго Родрігес де Сільва-і-Веласкес — один із найяскравіших представників мадридської школи золотого віку іспанського живопису та придворний художник короля Філіпа IV. На початку свого творчого життя він працював у жанрі «бодегонес», зображуючи звичайних людей — селян, ремісників, кухарів. Мешкаючи при дворі, Веласкес звертається до античних сюжетів і створює чудові парадні портрети короля та членів монаршої родини, а також кілька картин на релігійну тему.

Дієго Веласкес у Прадо представлений 65 роботами. Перше місце серед них займає всесвітньо відомий шедевр «Меніни». Він зображує сцену написання художником групового портрета іспанського короля Філіпа IV з його дружиною, дочкою та племінницею. Варті уваги і чудові індивідуальні портрети Філіпа IV, королеви Маріанни Австрійської, інфант Марії Терезії та Маргарити, принца Бальтазара Карлоса.

До найвідоміших картин Веласкеса в музеї Прадо також входять «Тріумф Вакха», «Розп’яття Христа» та «Поклоніння волхвів». Одним із найгеніальніших творів батального живопису визнано роботу «Здача Бреди».

Коельо (1531-1588 рр.)

Алонсо Санчес Коельо — художник-портретист, який працював при дворі Філіпа II. Тому не дивно, що найвідоміші його твори пов’язані з королівською родиною. Коельйо писав і релігійні сюжети, але славу йому принесли саме портретні роботи. У музеї Прадо зберігаються 14 його полотен, серед яких — «Ерцгерцог Дієго Ернест Австрійський», «Інфанта Ізабель Клара Євгенія та Магдалена Руїс», «Вид на місто Севілью», «Містичне заручення святої Катерини», «Дама з віялом» і, ймовірно, автопортрет художника.

Сурбаран (1598-1664 рр.)

Франсіско де Сурбаран — представник севільської школи живопису. На початку свого творчого шляху він поставив собі завдання писати тільки з натури і не відступав від цього правила протягом усього життя. Сурбаран був придворним живописцем, а також виконував безліч замовлень для храмів та монастирів. Його полотна купували навіть іспанські обителі, засновані в Південній Америці.

У музеї Прадо представлено серію робіт Сурбарана, присвячену подвигам Геракла: «Геракл бореться з лернейською гідрою», «Геракл розсуває гори Кальпе та Абіла», «Геракл бореться з німейським левом», «Смерть Геракла». До колекції творів художника також входить картина «Оборона Кадісу».

Шедеври майстрів фламандської та голландської шкіл

Багатою колекцією робіт фламандських та голландських майстрів музей Прадо завдячує іспанським королям. Починаючи з XVI століття, вони привозили в країну кращі зразки образотворчого мистецтва з підвладних європейських держав. Основу зібрань складають шедеври Пітера Пауля Рубенса, Ієронімуса Босха, Рогіра ван дер Вейдена, Робера Кампена, Рембрандта, Антоніса ван Дейка, Пітера Брейгеля та Якоба Йорданса.

Босх (1450-1516 рр.)

Ерун Антонісон ван Акен, більш відомий як Ієронім Босх, — один з знаменитих нідерландських художників періоду Північного Відродження. З його творчої спадщини збереглося близько десяти картин та дванадцять малюнків. Босх вважається одним із найзагадковіших майстрів в історії західного мистецтва. Символізм його творів досі є предметом суперечки мистецтвознавців.

Музей Прадо володіє найбільшим у світі зібранням картин Босха. Тут можна побачити величезні вівтарні триптихи, які прославили митця — «Віз сіна», «Сад земних насолод» та «Поклоніння волхвів». До найцікавіших експонатів музею Прадо також входить робота «Сім смертних гріхів», що висіла в спальні короля Філіпа II, у якого Босх був улюбленим художником. Крім того, у колекції Прадо є «Спокуса святого Антонія», яку також приписують пензлю майстра.

Брейгель (1525-1569 рр.)

Пітер Брейгель Старший — нідерландський художник епохи Північного Відродження, майстер пейзажу та картин побутового жанру. Він є засновником «селянського жанру» та створив безліч алегоричних композицій за мотивами народних прислів’їв.

Брейгель у Прадо представлений двома картинами, які принесли йому світову славу. Робота «Тріумф Смерті», що відобразила тривожні суспільні настрої в Іспанських Нідерландах напередодні революції, є однією з візитівок музею. Варте уваги й полотно «Вино на святі Святого Мартіна» — найбільша з відомих картин Пітера Брейгеля.

Рембрандт (1606-1669 рр.)

Рембрандт Харменс ван Рейн — художник епохи золотого віку голландського живопису. Він був не лише живописцем, а й гравером у техніці офорту. У своїх різноманітних за жанрами роботах він зміг передати весь спектр людських емоцій. Але щоб оцінити справжнє значення творчості художника, знадобилося аж два століття.

Шанувальники Рембрандта можуть побачити в музеї Прадо одну з його картин — «Юдіф на бенкеті в Олоферна», написану в 1634 році. Також в експозиції представлено п’ять офортів, на яких відтворено оригінальні роботи автора або їх фрагменти: «Молода людина з вусами та капелюхом», «Бородатий старий у кепці», «Рембрандт із Саскією на колінах у притчі про блудного сина», «Рембрандт з бугаєм», «Чоловік поклав руку на чоло».

Рубенс (1577-1640 рр.)

Пітер Пауль Рубенс — фламандський живописець, один із основоположників та головних представників мистецтва бароко. Він працював у багатьох жанрах — писав портрети та картини з алегоричними та міфологічними сюжетами, створював історичні полотна та пейзажі, робив ескізи для книжкових ілюстрацій та шпалер. Творча спадщина Рубенса налічує близько 3000 робіт. Більшу частину він створив разом із учнями і колегами.

У колекції музею Прадо представлено 124 роботи Рубенса. Серед них — всесвітньо відомі полотна «Поклоніння волхвів», «Три грації», «Сад кохання», «Святий Георгій з драконом», «Непорочне зачаття», «Смерть Сенеки», а також портрет Марії Медічі, написаний у 1622 році.

Ван дер Вейден (1400-1464 рр.)

Рогір ван дер Вейден — один із основоположників ранньонідерландського живопису. У своїх роботах він концентрує увагу на внутрішньому світі людини. А вся його творчість сфокусована на осягненні індивідуальності людської особистості. До кращих творів мистецтва музею Прадо входять три картини ван дер Вейдена: «Богоматір з немовлям», яку також називають «Мадонна Дуран», «Зняття з хреста» та «П’єта». Ще в експозиції виставлена робота «Розп’яття», автор якої надихався полотнами ван дер Вейдена.

Ван Дейк (1599-1641 рр.)

Сер Антоніс (Антун) Ван Дейк — один із найвідоміших учнів Рубенса, живописець, гравер та майстер придворного портрета. Він став першим художником короля Англії Карла I і вплинув на творчість англійських майстрів-портретистів, які працювали після нього. Окрім портретів, Ван Дейк створював картини на міфологічні теми.

У музеї Прадо представлена робота «Коронування терновим вінком», яку художник написав у 18 років. Шанувальники релігійних сюжетів оцінять полотна «Оплакування Христа», «Поцілунок Юди», «Мідний змій», «Взяття Христа під варту». А поціновувачам портретного жанру сподобаються картини «Карл I Англійський верхи на коні», «Фрідріх Генрі Нассау, принц Оранський», «Карл II Англійський», «Ендіміон Портер і Антон ван Дейк».

Твори художників італійської школи живопису

Колекція італійських майстрів у музеї Прадо налічує близько 1000 робіт і за обсягом поступається лише зібранню іспанських художників. Купуючи картини в Італії, королі Іспанії віддавали перевагу полотнам представників венеціанської школи. Зараз у музеї Прадо зберігаються твори Рафаеля, Тиціана, Боттічеллі, Тінторетто, Веронезе, Мантеньї та інших живописців.

Леонардо да Вінчі (1452-1519 рр.)

Розповідаючи про те, що варто подивитися в музеї Прадо, не можна не згадати роботи одного з найзнаменитіших представників епохи Відродження — Леонардо да Вінчі. У Прадо немає творів великого майстра. Проте в колекції представлена найбільш рання з відомих на сьогоднішній день копія «Мони Лізи». Якість її виконання дуже висока — враховано всі найдрібніші нюанси. Експерти вважають, що створити картину міг лише той, хто працював разом із художником. Побачити «Джоконду» у музеї Прадо можуть усі охочі — вона виставлена у залі 052Б. Якщо не бажаєте простоювати довгу чергу, замовте екскурсію з гідом, щоб пройти до музею через окремий вхід.

Караваджо (1571-1610 рр.)

Мікеланджело Мерізі да Караваджо — засновник жанру реалізму і один із найбільших майстрів бароко. Жодного його ескізу чи начерку не збереглося — навіть найскладніші композиції митець одразу прописував на полотні.

У музеї Прадо виставлена одна із знаменитих картин Караваджо — «Давид і Голіаф», також відома як «Давид з головою Голіафа» або «Давид, який переміг Голіафа». Художник написав її на початку своєї кар’єри, коли був членом сім’ї кардинала Франческо Марії Дель Монте. На полотні зображено відомий біблійний сюжет — перемога молодого Давида над чемпіоном филистимлян, гігантом Голіафом. Серед експонатів музею Прадо також представлено копію твору Караваджо «Свята Катерина», оригінал якої зараз зберігається в Національному музеї Тіссена-Борнеміси.

Рафаель (1483-1520 рр.)

До кращих картин Прадо входять роботи Рафаеля Санті — одного з найвідоміших майстрів епохи Високого Відродження. Він прожив лише тридцять сім років, але встиг стати одним із найславетніших і найбагатших художників Італії. На замовлення папи Лева X Рафаель написав картони для шпалер Сикстинської капели за сюжетами книги про діяння святих апостолів, оформив кілька приміщень та лоджії в Папському палаці, а також створив безліч вівтарних образів, серед яких знаменита «Сікстинська Мадонна».

Роботи Рафаеля в музеї Прадо можна побачити в залі 049. В експозиції представлені три картини, що належать пензлю художника — «Падіння Христа на шляху до Голгофи», «Свята родина з Рафаїлом, Товієм та святим Ієронімом», також відома як «Мадонна з рибою», та «Святе сімейство» («Перлина»). Ще тут можна побачити полотно «Святе сімейство біля дуба». Його композиція була розроблена Рафаелем, він зробив і перші нариси. А ретушував та допрацьовував твір його учень Джуліо Романо.

Тіціан (1488/1490-1576 рр.)

Тіціан (Тіціано) Вечелліо — найвідоміший представник венеціанської школи епохи Високого та Пізнього Відродження. Його ім’я стоїть в одному ряду з Леонардо да Вінчі, Рафаелем та Мікеланджело. Тіціану не виповнилося і 30 років, коли його визнали найкращим художником Венеції. В італійській комуні П’єве-ді-Кадоре, де народився живописець, його називають Тіціаном Божественним.

Він входить у число найвідоміших художників музею Прадо, який володіє 49 творами майстра. В експозиції ви зможете побачити знамениті полотна «Поклоніння трьох волхвів», «Богоматір з Немовлям між святим Антонієм Падуанським і святим Рохом», «Поклоніння Венері», «Святий Іван Хреститель», «Венера і Адоніс», «Дана».

Тінторетто (1519-1594 рр.)

Якопо Робусті, відомий як Тінторетто — художник венеціанської школи пізнього Відродження. Він народився в цьому місті каналів, а своє прізвисько отримав завдяки професії батька. У перекладі з італійської tintoretto означає «син барвника».

Виявивши незвичайну здатність сина до живопису, батько віддав Тінторетто в учні Тиціану в дуже юному віці. Але хлопчик провів у майстерні художника лише 10 днів. Як свідчить легенда, Тіціан не захотів залишати його біля себе, передбачаючи в ньому небезпечного суперника.

Тінторетто виконував багато замовлень релігійних братств мирян — скуол. Найвідоміший його цикл картин був написаний для Скуоли Гранде ді Сан-Рокко. А найважливішим замовленням для художника стали полотна для Палацу дожів, який реставрувався після кількох пожеж 1574-1577 років.

Музей Прадо володіє 25 роботами Тінторетто, але багато з них зберігаються в запасниках і не виставляються. В експозиції можна побачити знамениті картини «Обмивання ніг апостолів», «Йосип і дружина Потіфара», «Знаходження Мойсея», «Лицар з золотим ланцюгом», «Соломон і цариця Савська».

Фра Анджеліко (1400-1455 рр.)

Фра Беато Анджеліко — італійський художник епохи Раннього Відродження, домініканський монах та святий католицької церкви. В 1983 році він був зарахований до лику блаженних, а у 1984 — канонізований. Свою творчу діяльність Фра Анджеліко починав із створення ілюстрацій до релігійних книг, а першою його значущою роботою був розпис вівтарів у монастирі Сан-Марко у Флоренції. Оцінивши талант художника, папа Євген IV викликав його до Риму для оформлення фресками церкви Хрещення у Ватикані. Учнями Фра Анджеліко були живописці Беноццо Гоццолі та Антоніаццо Романо.

У музеї Прадо ви зможете помилуватись чотирма картинами Фра Анджеліко. Найвідоміша з них — «Благовіщення». Вівтарний образ у людський зріст, написаний на дерев’яній дошці темперою, зображує сцену явлення архангела Гавриїла Діві Марії. Варто побачити й інші шедеври майстра: «Мадонну з гранатом», куплену музеєм за 18 млн. євро, великий вівтарний образ зі сценами з життя Богородиці та «Похорон святого Антонія».

Гвідо Рені (1575-1642 рр.)

Гвідо Рені — італійський живописець та гравер болонської школи. Він народився у Болоньї та навчався у фламандського майстра Дениса Калверта. Художник розписував фасад палаццо Цані у Болоньї, створив образ «Святий Бенедикт у пустелі» для болонської церкви Сан-Микеле-ін-Боско, а в Римі на замовлення кардинала Боргезе написав картину «Розп’яття святого Петра». До видатних робіт Гвідо Рені також входить твір «Поклоніння хресту» для церкви Сан-Грегоріо, який замовив папа Римський Павло V. Під кінець життя художник захопився азартними іграми, що й занапастило його талант.

Шанувальники творчості Гвідо Рені зможуть побачити у музеї Прадо як оригінальні роботи майстра, так і їхні копії. В експозиції представлені знамениті полотна «Гіппомен та Аталанта», «Свята Катерина Олександрійська», «Святий Себастьян», «Клеопатра», «Святий Яків Великий».

Французька та німецька школи живопису

В основу колекції французького живопису в музеї Прадо лягли твори мистецтва, придбані іспанськими королями Філіпом IV та Філіпом V. До зібрання входить близько 300 картин, що охоплюють період XVI — початок XIX століття.

На першому поверсі музею розміщено роботи Нікола Пуссена — одного з основоположників мистецтва класицизму. Ви зможете побачити його картини «Парнас», «Свята Сесілія», «Полювання на Мелеагра» та інші. У цій же галереї експонуються твори Клода Лоррена — видатного майстра пейзажного живопису французького класицизму. Це полотна, написані ним на замовлення іспанського короля Філіпа IV.

Колекцію картин німецьких художників у музеї Прадо можна було б назвати дуже посередньою, якби не серія робіт Альбрехта Дюрера — одного з найвидатніших майстрів Північного Відродження. До зібрання входять шість його творів — чотири картини та два ескізи для гравюр. Ви зможете побачити автопортрет Дюрера — найменший із трьох відомих, панно «Адам» та «Єва», а також «Портрет чоловіка».

Скульптура музею Прадо

Колекція скульптур музею Прадо налічує понад 1000 об’єктів. В експозиції представлені класичні грецькі та римські статуї, роботи епохи Відродження та твори майстрів XVII-XIX століть.

Основа зібрання — колекція греко-римської скульптури, створена іспанськими королями. Її перлини — композиція «Орест і Пілад», також відома як «Група Сан-Ільдефонсо», і постамент пам’ятника часів імператора Августа — «Апофеоз Клавдія». Середньовічних скульптур у музеї Прадо дуже мало, а серед робіт епохи Відродження виділяються портрети, виконані батьком та сином Леоні. До кращих експонатів також входять статуї Епіметея і Пандори, створені Ель Греко.

Скульптура бароко у музеї Прадо представлена бронзовими статуями, які Веласкес привіз з Італії для прикрашання Алькасара, а також серією моделей кінних портретів іспанських монархів XVII-XVIII століть, виконаних Фоджіні чи Ваккаро. До зібрання іспанської неокласичної скульптури входять роботи Хосе Альвареса Куберо — «Діана», «Аполлон, натхненний музикою», «Оборона Сарагоси», «Молода людина з лебедем».

Як дістатися до музею Прадо

Музей Прадо розташований за адресою: Paseo del Prado, s/n, 28014 Madrid. Дістатися до нього можна на метро (станції Banco de España та Atocha) або на автобусах № 9, 10, 14, 19, 27, 34, 37 та 45.

Графік роботи та вартість квитків

З понеділка по суботу музей Прадо працює з 10:00 до 20:00, у неділю та святкові дні — з 10:00 до 19:00. А 24 та 31 грудня і 6 січня музей закривається о 14:00. Ознайомитись із актуальним графіком роботи можна на офіційному сайті Museo Nacional del Prado.

Стандартні квитки до музею Прадо коштують €15. За аудіогід доведеться доплатити ще €5, за екскурсію з гідом — €10. За €24 ви отримаєте не лише вхідний квиток, а й путівник музею Прадо. А за €32 можна придбати Abono Paseo del Arte. Цей абонемент дозволяє відвідати одразу три визначні пам’ятки: музей Прадо, Музей королеви Софії та Національний музей Тіссена-Борнеміси. Приватні екскурсії музеєм Прадо коштують €50 з особи.

Діти віком до 18 років, студенти від 18 до 25 років, аспіранти в галузі мистецтва, люди з обмеженими можливостями, офіційно зареєстровані безробітні та журналісти можуть відвідати музей Прадо безкоштовно. Для людей старше 65 років, багатодітних сімей та власників молодіжних карток передбачено пільговий тариф — €7,50. Уточнити ціни на квитки в музей Прадо можна за посиланням вище.

Магазин музею Прадо

Основний магазин музею Прадо знаходиться у вестибюлі, який поєднує головну будівлю з El Cubo de Moneo. Ще одна торгова точка розташована у Іонічній галереї, на першому поверсі історичної будівлі. Коли в музеї відбуваються тимчасові виставки, відкриваються додаткові невеликі магазини біля входів до виставкових залів А та В на першому поверсі. Книгарня знаходиться поряд з галереями, присвяченими мистецтву XIX століття.

Визначні місця поруч з музеєм Прадо

Якщо ви не плануєте тривалу екскурсію музеєм Прадо, його відвідування можна поєднати з оглядом інших визначних пам’яток. Museo Nacional del Prado розташований поряд з одним із найбільших парків Мадрида — Буен-Ретіро. Тут можна погуляти біля озера, покататися на човні, помилуватися гарними клумбами та фонтанами.

Неподалік від музею знаходиться Королівський ботанічний сад Мадрида, де зібрано близько 5000 видів рослин. А лише за кілька хвилин пішки розташовані Центр мистецтв королеви Софії та Музей Тіссена-Борнеміси, які разом із музеєм Прадо складають «Золотий трикутник мистецтв» Мадрида. Крім того, ви можете відвідати Національний археологічний музей, а також оглянути ворота Алькала — пишно прикрашену тріумфальну арку неподалік від парку Ретіро.

Готелі біля музею Прадо

Для тих, хто хоче зупинитися поряд із музеєм Прадо, ми підібрали кілька готелів:

• Mandarin Oriental Ritz, Madrid (5 зірок) розташований у розкішному палаці Прекрасної епохи, у самому серці «Трикутника мистецтв» Мадрида. Музеї Прадо і Тіссен-Борнеміса знаходяться всього за 200 метрів від нього.
• Mercure Madrid Centro (4 зірки) сподобається тим, хто цінує тишу. Будівля стоїть на спокійній вулиці, за кілька хвилин ходьби від музею Прадо, парку Ретіро, Центру мистецтв королеви Софії та Королівського ботанічного саду.
• NH Collection Madrid Paseo del Prado (4 зірки) знаходиться на бульварі Пасео-дель-Прадо, звідки відкривається чудовий краєвид на фонтани Нептуна. Будівля готелю — це невеликий палац ХІХ століття, спроектований архітектором Антоніо Паласіосом. Музей Прадо розташований через дорогу від нього.
• Hotel Mora by MIJ (2 зірки) — бюджетний готель на бульварі Пасео-дель-Прадо, навпроти Ботанічного саду. До музею Прадо та парку Ретіро доведеться прогулятися близько 10 хвилин, натомість на найближчих вулицях знаходиться безліч ресторанів та тапас-барів.

Ресторани та кафе поряд з музеєм Прадо

На знайомство з музеєм Прадо може знадобитися кілька годин, і після екскурсії вам, напевно, захочеться перекусити. На щастя, поряд є заклади на будь-який смак.

• Murillo Café — елегантне міське бістро, розташоване поруч із Воротами Мурільйо музею Прадо. Гостям пропонуються страви середземноморської кухні, у тому числі веганські та безглютенові.
• El Botánico — ресторан з однією з найкращих терас в Мадриді. Тут готують за традиційними рецептами іспанської кухні. Меню доповнює карта вин, що включає понад 50 найменувань.
• Trattoria Sant Arcangelo — затишний італійський ресторан, де можна замовити чудову пасту, піцу, різотто та буррату, а на десерт побалувати себе тірамісу.
• Ресторан Brisket пропонує гостям ексклюзивне меню, розроблене шеф-кухарем Антоніо Фернандесом-Хіхікосом на основі традиційних рецептів іспанської кухні. Усі страви готуються із продуктів, які постачаються місцевими фермерами.
• Palm Court — елегантний ресторан Mandarin Oriental Ritz. У меню закладу — великий вибір страв сучасної класичної кухні, зокрема веганських.
• Expressio Café — ресторан, розташований між музеєм Прадо, Ботанічним садом та парком Ретіро. Тут можна скуштувати вишукані страви з усього світу та порадувати себе домашньою випічкою.

Музей Прадо на мапі Мадрида

Додайте нашу статтю в закладки – в ній багато корисної інформації.

Якщо вам сподобалася публікація, підпишіться на нашу розсилку і Telegram.

Також приєднуйтесь до нас на Pinterest, щоб бути в курсі останніх новин.